Сегментарний точковий масаж

Принцип його дії полягає в тому, що будь-який патологічний процес викликає рефлекторні зміни в функціонально пов'язаних з ним органах і тканинах, які іннервуються тими ж сегментами спинного мозку. При сегментарному масажі використовують класичні прийоми - погладжування, розтирання, розминання, вібрація. Але, крім цього, є і спеціальні прийоми: ніжна і груба вібрації (відповідно знижують або підвищують тонус м'язів), прийом буріння в положенні лежачи та в положенні сидячи. Для складно доступних м'язів (підлопаткова, кругла, поперекова, подвздошна) використовують спеціальні прийоми.

З урахуванням всіх особливостей такого масажу його слід починати з масажу зон, проекції сегментарних корінців, а далі переміщатися на окремі ділянки: таз, грудну клітину, голову, потилицю, кінцівки.

Точковий массаж

У комплексі лікувально-профілактичних впливів на організм при різних м'язових синдромах широко використовують методи рефлексотерапії, одним з яких є точковий масаж - один із небагатьох методів, який виник багато століть тому, зберігся і застосовується і донині в первинній формі і майже без змін. Основою такого масажу є вчення про точки акупунктури поверхні тіла, загальна кількість яких, за останніми даними, налічує понад 1500. З них 695 називаються класичними, тобто повністю визнаними. Однак на практиці використовують лише близько 100-150 точок. При м'язових синдромах використовують як корпоральні, так і аурікулярні точки.

Техніка точкового масажу

До основних прийомів точкового масажу належать обертання «жу», вібрація «цзен» і тиск «ціа».

Методи точкового масажу

Фахівці використовують сильний, середній і слабкий методи.

Сильний - гальмівний метод, виконує знеболюючу та релаксуючу дію. Допускається тиск з силою, необхідною для проникнення через м'які тканини до кісткової системи (дуже обережно на шиї), і досягаючи за інтенсивністю больового порогу й іррадіації. Рухи по колу, вібрація і натиснення виконуються періодично, тобто 20-30 с зі зростаючою силою і 5-10 с зі спадаючою силою натискання на точку. Між фазами палець не відривається від шкіри. Загальний час впливу на точку - 5 хв і більше. Для визначення дозування можна використовувати появу вазомоторної реакції (зникнення блідої плями після натискання) або повне розслаблення м'язів, що відчувається масажними пальцями.

Середній - гальмівний варіант, виконує релаксуючу дію. Тиск подається з силою, що проникає в м'язи, до відчуття розпирання, оніміння, ломоти (обережно на шиї). Частота рухів невелика: 10-20 на с, зі збільшенням сили і 3-5 на с при зменшенні тиску на точку. Загальний час впливу на точку - 2-3 хв. Визначенням дози може бути вазомоторна реакція (значне почервоніння шкіри) в місцях масажу.

Слабкий - збудливий варіант, виконує стимулюючу дію при гіпотонії м'язів. Для досягнення ефекту подразнення палець обертається, вібруючи або натискаючи, заглиблюючись у шкіру і підшкірну клітковину протягом 4-5 с, після чого палець відривається від шкіри на 1-2 с. Тривалість натиснення на кожну точку - в середньому 1 хв.

Протипоказання до точкового масажу

Точковий масаж не можна проводити в місцях проходження великих судин і нервових сплетінь, на молочних залозах, в пахвовій і паховій областях, на статевих органах, в місцях варикозного розширення вен. У людей похилого віку не можна сильно масажувати шию і область підколінної ямки, внутрішню поверхню стегна та плеча. Масаж не слід проводити ослабленим пацієнтам, натщесерце і відразу після їжі, в стані алкогольного сп'яніння, під час менструації, при вагітності, при різких змінах атмосферного тиску, коливаннях магнітного впливу навколишнього середовища.

Масаж протипоказаний на запалених ділянках шкіри, в місцях бородавок і родимок, рубцях, лімфовузлах. Також він протипоказаний при гострих хірургічних захворюваннях, що вимагають втручань, шкірних хворобах і пошкодженні шкірного покриву, злоякісних і доброякісних новоутвореннях, захворюваннях, що супроводжуються підвищеною температурою тіла (вище за 38 * С), психічних хворобах, інфаркті міокарда, вадах серця, захворюваннях крові, інфекційних хворобах. У разі різкого погіршення стану пацієнта, під час сеансу необхідно перервати процедуру й вжити заходів для нормалізації стану.

Біологічно активні точки (БАТ) добираються індивідуально, залежно від функціонального стану м'язів і обумовлені поставленою метою.

Лікувальна фізкультура

Лікувальна фізкультура займає значне місце в системі реабілітації хворих із різноманітними м'язовими і тунельними синдромами. За свідченнями, лікувальну гімнастику або ЛФК, як один із методів фізичної реабілітації, можна поєднувати з усіма методами лікування м'язових синдромів. Її призначають на 2-3 день лікування. Курс лікування становить 12-20 щоденних процедур. Починаючи з 5-6 заняття, хворий повинен самостійно виконувати комплекс вправ у другій половині дня. ЛФК проводиться через 30-45 хв після фізіотерапевтичних процедур, але можливе її виконання під час або після масажу. Важливо пам'ятати, що використання різноманітних методів і форм ЛФК значно підвищує ефективність комплексного лікування.

Протипоказання до ЛФ:

• загальні протипоказання до фізіотерапії;
• наростання проявів м'язових синдромів;
• компресійний корінцевий синдром, який потребує оперативного втручання;
• напади запаморочення і запаморочення як наслідок порушення вертебробазилярного кровообігу (при м'язових синдромах в області голови та шиї);
• виражений больовий синдром.

Завдання ЛФК при м’язових і тунельних синдромах:

1. Зниження патологічної імпульсації до ураженого відділу хребта та навпаки.
2. Покращення трофіки, лімфо- та кровопостачання в уражених сегментах хребта та в суглобах.
3. Зміцнення локальної імобілізації ураженого сементу хребта.
4. Збільшення рухливості ураженого суглоба.
5. Профілактика розвитку контрактур.
6. Зменшення больових відчуттів, поліпшення координації рухів.

Посилення інтенсивності больових відчуттів або інших клінічних проявів після занять ЛФК є показанням до скасування ЛФК та заміни її на інші форми і методи фізичної реабілітації.