Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Останнім часом дуже частими є звернення з патологією психосоматичної сфери. Ця патологія належить до прикордонних психічних розладів, має дуже широке поширення нині серед населення. Давно було відмічено, що такі емоції, як страх і тривога тісно пов'язані зі здоров’ям людини. В останні роки з'явилися дослідження психосоматичних порушень, які розглядаються як «один зі шляхів вираження емоційного життя, особливо несвідомого, або одним із її мов. Поряд зі сновидіннями, застереженнями або невротичними формами поведінки».

Що таке психосоматика?

Психосоматика – відноситься до проявів патології психічного спектру, тобто душевного дискомфорту, тривалого травмування, стресу, депресивних та інших душевних страждань, які проявляють себе передусім не з боку психіки, емоцій, настрою, а з боку соми, тобто тілесних проявів. Таким чином «душа говорить мовою тіла», найчастіше – це больові синдроми, запаморочення, безсоння, головні болі, але не тільки. Прояви можуть бути з боку будь-якого органу. Наприклад, синдром подразненої кишки з боку кишківника, нейрогенний сечовий міхур з боку сечостатевої сфери, панічні атаки також є проявом психосоматики з прискореним серцебиттям, диханням і задишкою тощо.

Прикордонні психічні розлади

Прикордонні психічні розлади - це спектр захворювань, який не стосується області «великої» психіатрії, але проявляється симптомами з боку психіки у людей при особливих, важких, психічно значущих травматичних ситуаціях, а також у людей генетично схильних до надмірних реакцій на звичайні подразники. До прикордонних психічних розладів належать неврози і неврозоподібні, вегето-судинні, соматоформні та психосоматичні захворювання тощо.

Соматоформні вегетативні дисфункції

Соматоформні вегетативні дисфункції (ще одна з назв захворювань психосоматичного спектру, тобто "душевний" дисонанс проявляється тілесно у вигляді дизрегуляціі нервової системи, особливо вегетативної, найдревнішої, і відповідно проявляється симптомами з боку будь-якого органу системи, адже вегетативна нервова система регулює діяльність всіх внутрішніх органів, тонус судин, тиск, серцебиття і багато іншого). Зазвичай найчастіше прояви з боку серцево-судинної, дихальної, травної та сечовидільної систем і мають назву системних неврозів, тривожних станів або органоневрозів. На прийом до невролога часто приходять пацієнти з соматовегетативними розладами, які проявляються скаргами на головні болі, запаморочення, неприємні відчуття в різних частинах тіла, біль у грудях, животі, серцебиття, задишку, задуху, нестачу повітря, з «комом» у горлі, тремтіння, м'язові посмикування, тремор рук, пітливість, почервоніння обличчя, нудоту, дискомфорт в епігастральній області, часті позиви до сечовипускання або дефекації. Всі ці симптоми супроводжуються страхом (фобією), тривогою або депресією. Іноді скарги носять стійкий характер і не пов'язані з якимись обставинами, в інших випадках вони виникають періодично, тобто пароксизмально, у вигляді епізодів, панічних атак («панічний розлад»). Нерідко ці напади змушують пацієнтів уникати ситуацій, в яких вони переважно виникають («уникаюча поведінка»). Деякі хворі уникають відкритих просторів, їзди в громадському транспорті, зустрічей із новими людьми, із протилежною статтю тощо.

Характерні ознаки соматоформних розладів

Найхарактернішою ознакою соматоформних розладів вважається повторювання виникнення фізичних симптомів і постійні вимоги хворих до все нових медичних обстежень, незважаючи на заяви лікарів про відсутність фізичної основи для хворобливих проявів, або іноді, на жаль, лікарі, до кінця не розуміючи природи виникнення скарг, «лікують» хворобу, безуспішно призначаючи нові обстеження, медикаментозні препарати, що ще більше переконує пацієнта в невиліковності його «хвороби», збільшує фінансові витрати, а також нерідко призводять до страждання хворого від побічних ефектів терапії, що проводиться.

Як лікувати соматоформні вегетативні дисфункції?

Офіційна традиційна медицина рекомендує лікувати такі стани за допомогою психотерапії (сьогодні найефективнішою визнана когнітивно-поведінкова терапія в розряді лікування даних розладів), а також за неефективності останньої і на початку курсу лікування застосовувати медикаментозну терапію. Медикаментозна терапія передбачає застосування антидепресантів, транквілізаторів, протитревожних і седативних препаратів.

Для деяких пацієнтів, у яких хворобливий стан виник нещодавно, чітко сформована ситуація, яка запустила патологічний механізм, немає психологічних передумов в особистості пацієнта для психопатологічних реакцій, в цьому випадку нетривалий курс фармакотерапії може досягти швидкого ефекту. Однак, як показує практика, такі стани виникають у пацієнтів поступово, довгостроково наростаючи і «маскуючись» під різну соматичну патологію, часто неможливо визначити точку відліку початку патологічного стану, знайти фактори, що запустили її. Крім того, хронічна психотравмуюча ситуація або внутрішня незадоволеність, психологічний дискомфорт на грунті особистісних особливостей є тим середовищем, на якому стійко зберігається патологічне збудження, що запускає механізм хвороби. Тому медикаментозна терапія має тільки тимчасовий і нестійкий ефект, часто супроводжується рецидивами і психологічною «залежністю» від постійного прийому пігулок.

Психотерапія в лікуванні соматоформних вегетативних дисфункцій

Психотерапія безумовно допомагає пацієнту зрозуміти мову свого тіла, виявити думки та відчуття, що викликають симптоми тривоги, інакше реагувати на стресогенні ситуації. Вона допомагає пацієнтові замінити саморуйнуючу поведінку більш позитивною, зменшити рівень напруженості та навчитися справлятися з внутрішніми конфліктами. Найважливіше у психотерапії – це те, що вона працює саме з причиною недуги, з хворою «душею», з психікою, яка є коренем існуючих старих і нових, що очікують появи симптомів, коли хвороба душі «говорить» мовою тіла.

Психотерапія має більш глибокий тривалий ефект порівняно з фармакотерапією. Однак виконання ефективної психотерапії пов'язане з рядом особливостей. Найголовніше - величезне бажання пацієнта працювати над собою, думати, аналізувати, виконувати всі рекомендації терапевта, проявляти силу волі та характеру.

Але найважливіше, що не тільки психотерапія і фармакотерапія працюють у даному напряму. Саме при функціональних порушеннях, а психосоматика - це, передусім, порушення функцій органу, коли ще структура не змінена глибоко (хоча однозначно і в більш тяжких ураженнях органів буде ефект), на перший план виступає рефлексотерапія.

Поділитися: